Як написати про себе з гумором?
Якщо є бажання і прагнення написати про себе з гумором, тоді варто звернутися до інструкції по застосуванню. Вона підкаже з чого почати, нагадає, що потрібно і попередить про те, чого робити категорично не можна.
- Почуття гумору
- Наявність вільного часу
- Фотоапарат
- Наявність цікавого матеріалу
Напевно, багатьом з нас хоч раз у житті приходила в голову думка написати автобіографію. Дуже часто можна почути: "У моєму житті стільки всього напроісходіло, що, коли я вийду на пенсію - буду писати мемуари. Буде хоч що внукам після себе залишити" .Неізвестно, чи будуть раді нащадки такому спадок, але, чому б не спробувати? І для цього зовсім не обов'язково чекати приходу старості. А не те є ризик у похилому віці забути всі свої життєві віхи, і залишити власних онуків без пригодницької саги про сам себе.Еслі підійти до питання грамотно і в якійсь мірі професійно, то можна буде порадувати своїм твором не тільки рідню, а й багатьох інших вдячних читачів. Ну, а якщо пощастить, то заробити багато грошей на своєму виданні, і стати популярним.
Людина, яка починає писати про себе хоч пост, а хоч роман, повинен розуміти, що мало кому стане цікаво читати про життя звичайного незнайомої людини. Інша справа - перечитувати мемуари зірок, політиків, відомих спортсменів та бізнесменів. Там можна знайти безліч цікавих, а може бути, навіть інтимних подробиць з життя знаменитостей. Так от, потенційного читача можна зачепити саме манерою подачі, неповторним стилем викладу, ну і, звичайно ж, почуттям гумору! Нікому не сподобається читати сухі факти з життя простого обивателя. Інша справа - знайомитися з тими ж самими фактами, описаними в грайливою напівжартівливій формі. Отже, потрібно писати про себе з гумором! Це правило номер один.
Правило номер два - знаходити вільний час для своєї творчості. Кожен день! Багато хто звинувачує відому письменницю Дар'ю Донцову в тому, що вона найняла цілий штат "писак", які, власне кажучи, і пишуть тексти, що видаються потім за донцовських чтіво.Между тим, сама детективниця стверджує, що свої книги пише виключно сама. Як їй вдається видавати на-гора таке незліченна кількість літератури? Дарина говорить, що кожен день, неважливо святковий він чи будній, вона пише певну кількість сторінок і ні рядком менше. І їй не важливо чи почнеться землятресение, цунамі або кінець світу - покладений за планом матеріал все одно буде їй написаний. Похвальна самоорганізованість! Може бути, саме вона і допомогла Донцової стати такою продаваної та популярної письменницею. До речі, всі її детективи написані в гумористичній форме.Ітак, вже відомо, що написати про себе з гумором зможе не кожен. Але й далеко не всякий зуміє із завидною регулярністю і сталістю виробляти свої перли. А це - запорука успіху даного підприємства.
Які книги цікавіше читати: ілюстровані чи ні? Звичайно ж, книжки з картинками. Ось і виходить, що було б зовсім непогано присмачити свою писанину якісними, хорошими фотографіями. І бажано, щоб їх було багато, а не одне-два раритетних фото. Звичайно, не варто аж надто фанатично підходити до цього питання і клацати все підряд. А ось кілька десятків різноманітних фотографій відмінно доповнили б напісанное.Можно, звичайно, обійтися і без фотозвітів. Взяти й просто описати свою зовнішність, зовнішній вигляд інших персонажів і предметів зі сцен, але все-таки текст з фото сприймається зовсім по-іншому. Тому, не треба лінуватися. Потрібно піти і купити фотоапарат, якщо його ще нет.Ежелі немає можливості придбати якісну професійну камеру, то цілком зійде і звичайна "мильниця".
Тепер потрібно розібратися в тому, що потрібно писати, а що не стоіт.Можно цікаво розповісти, наприклад, про своє дитинство, пригадавши історії батьків і бабусь про шкільну порі, адже це саме незабутнє час. Пригадати якісь кумедні і смішні історії, незвичайні ситуації, цікаві факти. Категорично не можна використовувати мат і жаргонную речь.Такой стиль мало кому сподобається, лише викличе відторгнення. Так само буде дуже некрасиво у своєму оповіданні розкривати чужі таємниці і секрети, розповідати про незручних моментах і ганебних ситуаціях своїх друзів і знайомих. Потрібно дотримуватися етику і не опускатися до рівня, на якому пише вся "жовта преса". Так, потрібно знайти і витратити багато часу, щоб справити щось вартісне і читабельним. Але ніхто й не казав, що буде легко. Отже, книга написана, вся робота по редагуванню проведена. Що далі? Можна, звичайно, завести свій блог або сторінку в живому журналі, і все написане "злити" туди. Напевно знайдеться багато читачів і передплатників в інтернеті. Потрібно, прямо скажемо, мати впевненість в собі, щоб віднести рукопис в книжкове видавництво. Якщо там гідно оцінять письменницький талант і почуття гумору, то, швидше за все, вони ж і візьмуться за випуск пробного тіража.Ну і, як варіант, зберегти свою працю в письмовому та електронному вигляді. Коли-небудь це творіння обов'язково потрапить в руки правнучок і правнуків.
